Сьогодні до пізна розбирала коробки перед переїздом.
Діти вже спали, тоді нарешті дійшли руки.
Три коробки занесла в машину.
Четверта — та, з фарбами.
(Два місяці стоїть, я вже напам’ять знаю, де вона).
Відкрила кришку, подивилась на тюбики… і закрила назад.
Не сьогодні.
По-перше, вночі свербіло аж до другої, не спалось.
По-друге, вранці сил не було навіть на каву — стояла над чайником хвилин п’ять.
Зате ввечері вибралась сама в кіно, на останній сеанс.
Хоч щось не відклала.
Люди добрі, це, може, тільки в мене так.
Спершу мушу розібрати все навколо, а тоді вже щось нове починати.
Коробку з фарбами присунула ближче до дверей.
Ближче — це ще не (відкрила).
Але хоч на видноті стоїть.