Три ночі поспіль чоловік прокидається о 2-3 годині ночі і чухається, а я лежу поруч і вдаю, що сплю, бо що ще лишається.
Днями я весь час за ноутбуком, до вечора вже нема сил навіть крем йому нанести акуратно, мажу як вийде.
У суботу піднялися в гори, там ніби й дихалося легше, і шкіра трохи заспокоїлася, а вже в неділю ввечері все почервоніло знову, наче й не було тих кількох годин тиші.
Ще й на водіння записалася, за кермом востаннє сиділа років 15 тому, і руки тепер трусяться не тільки на поворотах.
Просто важко дивитися, як людині зле, а швидко цьому не зарадиш.