Цього тижня дорога додому здавалася довшою, ніж завжди, і плечі до вечора підіймалися аж до вух.
Гітару брала кілька разів, пальці ще пам’ятають акорди. А шкіра на шиї того дня свербіла сильніше, ніж зазвичай, після довгої наради.
На уроці водіння інструктор нарешті не поспішав, і дихала я рівніше. Шкіра за вухами того вечора майже не турбувала.
На наступний тиждень хочу виходити на зупинку раніше і трохи проходитися пішки, щоб не нести цю напругу прямо додому.