Довго сюди не писала, а сьогодні ввечері нарешті сіла.
Дорога на роботу й назад забирає майже весь вечір, тож до шкіри думки доходять вже втомленими руками. Цього тижня знову сіла за піаніно, хоч пальці наче забули, де що. Інструктор з водіння сказав «не тисніть на кермо так сильно, воно не втече» — і про це думала більше, ніж про саму дорогу.
Шкіра поки спокійна, тільки на шиї трохи чешеться після довгих нарад. Наступного тижня хочу виходити трохи раніше, щоб дорога не забирала весь запас терпіння.
Перепрошую за довгий текст, шановні.