Тихіше в голові після піаніно

Магеня Ніжність · 2026.09.23 01:46 · Перегляди 88 · Вподобання 2

Сьогодні мала 3-й урок водіння, і вперше руки не тремтіли на світлофорі. Інструктор навіть похвалив, що паркуюсь рівніше.

Дорога на роботу і назад забирає 1,5 години щодня, і саме за цей тиждень я вперше помітила ввечері не свербіж, а просто втому.

Спробувала сісти за піаніно — лише один раз, о 21 годині, пальці ще дерев’яні, зате в голові стало трохи тихіше. Наради на роботі йшли одна за одною, але нових плям не з’явилось.

На наступний тиждень хочу спробувати ще раз сісти за піаніно, може, у вихідні, коли голова спокійніша…

Вибачте за довгий текст, любі 🌿

Коментар 11

Промінчик09.23 02:35
у мене так само після походу – о 22 раптом відчула просто втому а не звичний свербіж) у когось таке було?
Промінчик09.23 16:16
а я теж лише 1 раз сіла…
Промінчик09.23 20:09
а ‘піаніно’ з дитинства чи тільки зараз почали?
→ ПромінчикНіжністьАвтор09.24 08:17
з дитинства, покинула на роки, тепер знову вчуся…
→ НіжністьПромінчик09.24 13:18
важко було знову сідати за нього після такої перерви?
→ ПромінчикНіжністьАвтор09.24 18:21
Важко, перші хвилин 10 пальці взагалі не слухались і хотілось одразу встати з-за інструмента. Але потім якось саме пішло, ніби руки згадали раніше за голову.
→ ПромінчикНіжністьАвтор09.24 18:34
Так, перші хвилини соромно було, пальці наче чужі, а зараз вже звикла. А ви теж поверталися після перерви?
Промінчик09.23 21:55
чомусь у мене теж найспокійніше саме в загружені тижні, коли часу думати про шкіру взагалі нема
Промінчик09.24 00:47
руки, що не тремтять – дуже знайомо, у мене зараз перед дзвінками клієнтам трясе, десь 2 рази цього тижня…
Промінчик09.25 20:25
Так, теж повертався, важко
Промінчик10.27 18:58
Паркуватись рівніше вже на 3-му уроці – це помітний прогрес, у мене самої руки заспокоїлись тільки десь на 6 занятті, і то не одразу. 1,5 години дороги щодня це багато, і цілком логічно, що тіло зрештою показало просто втому а не свербіж. Сідати за піаніно о 21 годині після такого дня це вже зусилля само собою, навіть якщо пальці ще дерев’яні.