Сиджу за комп’ютером майже цілий тиждень, тому вихіідні тепер чекаю як щось особливе. У суботу знову пішла на ту саму лісову стежку, повітря там зовсім-зовсім інакше, важке міське дихання ніби лишається десь на парковці.
Взяла з собою термос з чаєм, сіла на камінь біля струмка, просто слухала як шумить вода. Ноги трохи затерпли від того, що весь тиждень майже не рухаюся, зате голова стала легша вже на середині шляху.
Чоловік каже, що я тепер краще сплю після таких прогулянок, і це правда, суботній вечір минає спокійніше.
Наступного разу хочу спробувати іншу стежку, трохи довшу, поки погода ще тепла. Вибачте за довгий текст, просто хотілося поділитися.