На одному відео про моторну пам’ять почула фразу, яка одразу лягла на все, що зараз роблю: мозок запам’ятовує не те, скільки разів повторив рух, а наскільки точно він був зроблений першого разу.
На піаніно це пояснило, чому вчителька зупиняє мене після кожної невдалої ноти, а не дає дограти такт до кінця. Каже — якщо зіграти повільно й правильно, рука запам’ятає правильний рух, а якщо криво, то запам’ятає криво, і потім ту звичку довше переучувати.
Інструктор на водінні каже майже те саме про керування на перехресті. Досі думала, що більше повторень — це завжди краще. Тепер розумію, що важливіше не скільки, а яким було кожне окреме повторення.