Сиджу зараз у мами на кухні, поки вона в’яже светр.
Клубок мотається туди-сюди, спиці клацають, а я просто дивлюсь і думаю про своє.
Робота цього тижня зовсім стала, жодного замовлення з понеділка, тож приїхала на 2 дні просто побути.
Мама каже, цей светр в’яже вже 3 тижні, бо руки тепер не ті, що раніше. Мені чомусь від цього стало трохи тепліше на душі, дивитись, як щось з’являється поволі, а не за одну ніч.
Сама я нічого руками так і не навчилась робити, тільки дивлюсь.