Сиділа тихенько на балконі і просто дивилась в небо.
Зранку дзвінки один за одним, а потім раптом тиша — і встигла видихнути.
Небо чисте, гори видно аж туди, і навіть квіти в горщиках наче чекають вихідних, як і я…
Ввечері таки піду в гори, бо сидіти далі за ноутбуком вже не тягне.
А у вас, любі, буває так — раптом зупинитись серед дня і просто подивитись?