Вийшла на балкон до сусідки на 5 хвилин, поки чекала посилку.
Там горщики з квітами по всьому поручню, а за ними одразу гори.
Зазвичай навіть не дивлюся в той бік, просто біжу з пари на підробіток і назад.
Сьогодні чомусь зупинилась.
Небо чисте, гори видно до самих верхівок.
В голові крутилося про конспект, про вечірню зміну, про те, що знову не встигаю.
А тут на хвилину стало тихо.
Постояла, подивилась і пішла далі вчити.
Руки вже не так болять після хліба, і тепер ще ця хвилина додалася.