Тісто підходило, руки лишилися без роботи.
Взяла сухе листя, яке ще з неділі лежало на підвіконні після прогулянки в парку.
Склала в маленький пучок, зверху притиснула шишкою, перев’язала шпагатом.
Хотіла віднести сусідці нагору разом з хлібом.
Вона завжди питає, коли я знову пектиму.
До пучка причепила клаптик паперу.
Написала просто «смачного», без підпису.
Усе зайняло десь 15 хвилин, поки чекала духовку.
На столі лежить ще один такий же — завтра віднесу на пари, там одна дівчина завжди хвалить хліб, але соромиться просити.
Руки сьогодні пахнуть листям, а не тістом.
Якось дивно приємно, хоч і не знаю чому.