Стояла на платформі.
Потяг запізнювався на 7 хвилин.
Навколо — тільки залізні колони в ряд.
Жодної душі о такій порі.
Їхала на підробіток після останньої пари.
Торба з конспектами тягне плече.
Нарешті підійшов — синьо-бежевий, як завжди.
Думала про сесію, скільки ще таких вечорів попереду.
Вдома тісто вже підійшло, напевно.
Платформа лишилась порожня, а в голові — як завжди, не дуже 🙂