Шкіра знову зачервоніла на згинах рук, і досі не розумію, як так вийшло, ніби все минуло ще в дитинстві, а тепер вертається, наче й не питає дозволу. Робота навалилася одразу, ночами сиджу за ноутбуком, а кремом помазатися вже ніколи, а потім раптом тиша, і від тієї тиші теж трясе.
У суботу піднялися з друзями в гори, вітер був сухий, шкіра після того аж стягнулася, свербіж такий, що вночі чухаю вві сні, а зранку сліди на простирадлі.
Попереду ще одне весілля, і думаю, як вбратися, щоб рукави закривали лікті, бо ‘сором’ перед людьми, яких давно не бачила.
Лікар каже «це просто організм так реагує на стрес», а мені від того не легше, стрес же нікуди не дінеться.