Сверблю з вечора.
Наче дощ, що зачепився і не хоче йти.
Заснула тільки після 1 години ночі.
Діти прокинулись о 7 ранку, як завжди.
Вранці встала — і ні на що нема сили.
Робота стоїть, я стою поруч.
Коробка з фарбами й полотном так і в кутку.
2 місяці рівно.
Навіть скотч не чіпала.
Зараз саме розбираю речі перед переїздом.
Ця коробка — єдина, яку відкладаю щоразу.
Крем міняла вже двічі за останній тиждень.
Обличчя теж суше, ніж було.
Здається, восени доведеться частіше.
Рукав довгий, хоч на вулиці ще тепло.
Друзі кликали в кіно — сказала, іншим разом.
Ось так і живу зараз, від вечора до вечора, по колу.