Дощ почався о 23:40, коли я вже лежала з вимкненим світлом.
Крапельки били просто в підвіконня, рівно, без перерв, і від того стало якось спокійніше.
Сусіди знизу теж не спали, чула, як рухали стілець.
Під ранок усе стихло. На склі лишились тільки сліди, самі вже сухі.
Запах мокрого асфальту тримався до самого ранку, навіть крізь зачинене вікно.
Руки сьогодні тихі, навіть не чесала жодного разу.
Кава, поки дивилась у вікно, встигла охолонути, так і випила холодною.