Час серця ›Історії зі сльозами
Свербить найбільше ввечері, засинаю пізно, а вранці нема сил навіть каву зробити.
Коробка з фарбами й полотном стоїть у коридорі вже два місяці. Розпакувати так і не наважилась. По-перше, боюся зіпсувати. По-друге, сил на щось нове вже нема.
Може, у мене одної так, але… наче боюся почати, поки шкіра (не в порядку).
Влітку рукави довгі навіть у спеку. Подруги кличуть на каву, а я знову кажу – іншим разом.
Скільки вже місяців так свербить?
А загострення вже скільки триває?
У мене теж коробки з переїзду два місяці стоять, знайоме відчуття.
У мене теж так… боюся почати, поки шкіра ‘не в порядку’
я теж якось на весілля восени голову ламаю що вдягнути, бо руки поки не хочу показувати
з фарбами дуже впізнала себе… у мене так само робочі файли тиждень чекають, сил зранку нема ні на що
Увійти ви зможете залишити коментар.
