Свербить найбільше ввечері, засинаю пізно, а вранці нема сил навіть каву зробити.
Коробка з фарбами й полотном стоїть у коридорі вже два місяці. Розпакувати так і не наважилась. По-перше, боюся зіпсувати. По-друге, сил на щось нове вже нема.
Може, у мене одної так, але… наче боюся почати, поки шкіра (не в порядку).
Влітку рукави довгі навіть у спеку. Подруги кличуть на каву, а я знову кажу – іншим разом.