Сьогодні на уроці водіння інструктор нервувався більше за мене, а це вже 6-й урок, і паралельне паркуваня досі ніяк не виходить.
Прийшла додому, сіла за комп’ютер працювати, і так і просиділа майже до вечора, спина вже просто кам’яна.
Ще й весь цей час у голові крутиться, що треба знайти щось нове для чоловіка, бо те, що пробували останні 2 місяці, якось не дуже допомагає, і я вже сама не знаю, за що хапатися.
У неділю ходили в гори, думала хоч трохи відпущу все з голови, а вийшло навпаки — весь підйом тільки про це й думала.
Ось сиджу зараз і думаю, що це просто такий тиждень, коли все одразу навалилося: і водіння, і робота, і це все з чоловіком, руки дуже-дуже опускаються, чесно кажучи.
Вибачте за довгий допис.