За кермом сьогодні на цілу годину забула про крем, який треба нанести рівно о 9 годині ввечері, бо інструктор весь час повторював, що руки надто міцно тримаю кермо, а я вже дуже-дуже звикла все тримати міцно, бо так живу останні 8 місяців.
Це вже 3-й урок за 2 тижні. Думаю, що в моєму віці якось запізно починати, але «спробуй, гірше не буде» — сказав чоловік, і от пробую.
Цілими днями вдома за комп’ютером, руки звикли до крему і до того, щоб перевіряти, чи не почервонило знову. А тут раптом дзеркала, зчеплення, повороти, і в голові порожньо від того іншого, хоч на годину.
На вихідних збиралися в гори, але дощ обіцяють, тож подивимось ще.
Вибачте за довгий текст, просто хотілося комусь розказати, як дивно відчувати порожню голову хоч ненадовго.