Сьогодні вранці подумала, що нарешті можна трохи зідихнути, а за годину прийшли ще 4 заявки одна за одною.
Так завжди з фрілансом — тижнями тихо, а потім усе звалюється разом. Вихідні вже накреслила під гори, рюкзак стояв зібраний біля дверей, а тепер дивлюся в список справ і розумію, що субота піде на звіти й макети.
Найгірше не сама робота, а те відчуття, коли щойно зітхнула з полегшенням — і за хвилину знову стискає в грудях. Навіть порадіти не встигла.
Ще й запрошень на весілля цього місяця вже 3, а голова зайнята тільки дедлайнами, навіть про подарунки подумати нема коли.
Просто треба було це кудись вивалити. Гори, мабуть, почекають до наступних вихідних.