Вечори останнім часом перетворюються в суцільний потік — поки діти нарешті лягають, в голові ще крутяться робочі справи, а якщо одразу сідаю з телефоном, усе тягнеться до півночі.
Спробувала таке: коли обидва вже в ліжку, не сідаю, а йду мити посуд, навіть якщо його небагато, і стою там рівно 10 хвилин, просто даю думкам покрутитися самим, без телефону.
Десь на третій-четвертій хвилині в голові стає трохи тихіше, не завжди, у мене принаймні так буває. Та частина з роботою й дітьми лишається біля мийки, а не йде зі мною на диван.
Лягати раніше це не дуже допомогло, той час на дивані я й далі розтягую, але думка про завтра стала не такою важкою.
