Найбільше чешу руки не вдома і не на роботі, а в дорозі. Їду з роботи годину з половиною, надвечір втомлена, руки просто лежать без діла і роблю це на автоматі, навіть не помічаю одразу.
Спробувала носити в кишені куртки маленьку антистрес-кульку, ту, що стискаєш в долоні. Дістаю одразу як сідаю в автобус.
За 3 тижні:
– руки зайняті, чесати особливо нема чим
– у ліктьовому згині майже немає нових подряпин
– ввечері крем лягає на спокійнішу шкіру, а не на щойно роздряпану
Проста звичка, а якось спрацювала краще за все, що я до цього пробувала саме для дороги додому. Вдома і на роботі це, звісно, окрема історія.
Вибачте за довгий текст.